Триває розробка Національної політики щодо лікарських засобів: попередні результати

Наше видання вже неодноразово висвітлювало в публікаціях хід розробки Національної політики забезпечення лікарськими засобами (далі — Національна політика). Нагадаємо, що 24–25 лютого, 9–10 березня та 8 квітня 2016 р. за участю місії Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) на підтримку розробки Національної політики в МОЗ України відбулися робочі зус­трічі з модераторами та підгрупами за тематичними напрямками. Чергова робоча зустріч експертів ВООЗ з модераторами та учасниками підгруп за тематичними напрямками для представлення напрацювань з підготовки Національної політики відбулася 14–15 квітня 2016 р. у приміщенні МОЗ України. У рамках заходу було представлено результати роботи підгруп та внесено корективи задля створення кінцевого документа, який задовольнив би всіх представників системи охорони здоров’я.

Підгрупа з питань фінансування лікарських засобів

З результатами роботи підгрупи ознайомила Світлана Буніна, виконавчий директор Об’єднання організацій роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості України. За її словами, серед основних завдань підгрупи було визначені наступні: забезпечення ефективності фінансування (зменшити непотрібні витрати), збільшення обсягів державного фінансування пріоритетних захворювань, малозабезпечених та вразливих верств населення, запровадження відшкодування вартості лікарських засобів в рамках державного фінансування та державно-приватного партнерства та ін.

С. Буніна підкреслила, що гарантоване фінансування та ефективне забезпечення лікарськими засобами з боку держави — два найважливіших елементи забезпечення доступності для пацієнтів раціонального медикаментозного лікування.

На думку доповідача, основними засадами державної політики у сфері охорони здоров’я є гарантоване державою забезпечення населення доступними, якісними, безпечними та ефективними лікарськими засобами з урахуванням пріо­ритетів у галузі охорони здоров’я та комплексний підхід до впровадження джерел, механізмів, напрямків та обсягів фінансування.

Створення єдиної системи забезпечення населення лікарськими засобами, побудованої на принципі солідарної участі пацієнта та держави, гарантуватиме досягнення максимально можливого рівня здоров’я для всіх верств населення держави незалежно від віку, статі, соціального статусу, забезпечення основ­ними життєво необхідними лікарськими засобами та медичними виробами при амбулаторному та стаціонарному лікуванні, соціальної справедливості і захисту прав соціально незахищених верств населення на отримання лікарських засобів на пільгових умовах тощо.

С. Буніна зазначила, що перенесення відшкодування витрат на лікарські засоби в стаціонарах та в амбулаторних умовах із сфери соціальної допомоги у сферу гарантованого медичного забезпечення надасть змогу отримувати необхідні ліки всім, хто потребує допомоги у лікуванні, незалежно від соціального статусу. Такий підхід зумовить зміцнення здоров’я населення, підвищення якості життя пацієнтів із хронічними захворюваннями, зменшення розповсюдженості хвороб в цілому, виникнення супутніх захворювань, викликаних основними хворобами, та інвалідизації.

За словами доповідача, держава має визначати пріоритети фінансування лікарських засобів за рахунок бюджетних коштів. Воно може здійснюватися з наступних джерел: бюджетні, позабюджетні кошти, кошти медичного страхування, кошти населення, кредити і гранти, одержувані згідно з міжурядовими угодами, тощо. Окрім того, серед механізмів підгрупою розглядалося впровадження реімбурсації (часткової або повної) — метод, який полягає у відшкодуванні вартості лікарських засобів або медичних виробів за рахунок коштів відповідних бюджетів, соціального медичного страхування або коштів, передбачених цивільно-правовими угодами та солідарним фінансуванням (співоплата), яке полягає в доплаті громадянами частки вартості ліків з метою отримання додаткового обсягу та якості, ніж передбачено відповідними програмами.

Стосовно гарантованого забезпечення лікарськими засобами відповідно до Національного переліку лікарських засобів, що закуповуються за бюджетні кошти, С. Буніна підкреслила необхідність першочергового зосередження уваги на пріоритетних захворюваннях, наприклад тих, що є основними причинами смертності населення України (серцево-судинні, онкологічні та інші хвороби), загрожують суспільному здоров’ю, в тому числі інфекційні захворювання (туберкульоз, СНІД тощо), хронічні захворювання, для лікування яких необхідне тривале застосування лікарських засобів (цукровий діабет, бронхіальна астма, орфанні захворювання тощо), для вакцинації населення та інших уразливих груп населення.

На думку спікера, держава повинна поступово збільшити обсяги фінансування для забезпечення лікарськими засобами за рахунок коштів як державного, так і місцевих бюджетів до європейського рівня — 15% загальних бюджетних витрат на охорону здоров’я у довгостроковий період. Слід зазначити, що експертами робочої групи визначено до 2020 р. досягти 10%.

Завершуючи виступ, С. Буніна зауважила, що формування державних пріоритетів у сфері державного фінансування лікарських засобів, цілей та завдань, методів реалізації плану заходів та визначення відповідальних за фінансування з боку держави потребує комплексного підходу, а саме забезпечення постійної взаємодії усіх гілок влади, профільних центральних органів влади та інститутів громадянського суспільства.

Підгрупа з питань системи постачання лікарських засобів

Олег Клімов, голова правління ГО «Все­українська фармацевтична палата», зазначив, що державна політика у сфері постачання лікарських засобів спрямована на неухильне забезпечення якості упродовж всього товаропровідного ланцюга, починаючи з виробництва та імпорту лікарських засобів та закінчуючи етапом їх застосування. Державна політика ґрунтується на принципах прозорості, ефективного, при тому не надмірного, регулювання (через застосування заявницького принципу, ліквідацію дублювання та недопущення прогалин), стимулюванні сумлінної конкуренції, моніторингу ефективності впроваджених процесів задля вдосконалення формулювання державної політики у сфері обігу лікарських засобів, громадського контролю прозорості та ефективності, посилення експертного та матеріально-технічного потенціалу регуляторних та експертних органів. Особлива увага приділяється питанням професійного розвитку кад­рових ресурсів, які задіяні у процесі обігу лікарських засобів.

Задля реалізації принципів, вказаних вище, за словами спікера, держава має впровадити механізми, які мають забезпечити дотримання законодавства у сфері оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, їх дистрибуції та зберігання. Тобто здійснювати ліцензування діяльності та перевірки суб’єктів господарювання, проводити інспекційний контроль дотримання законодавства та ліцензійних умов та впроваджувати механізми запобігання незаконному виробництву, імпорту та обігу лікарських засобів. Важливо також забезпечити обмін інформацією та досвідом з іншими країнами та міжнародними організація­ми з метою виявлення фальсифікованих та не­якісних лікарських засобів.

О. Клімов підкреслив необхідність створення рівних умов обігу лікарських засобів як віт­чизняного, так і зарубіжного виробництва. Також задля підвищення доступності лікарських засобів держава має сприяти розвитку вітчизняного виробництва ліків, а виробництво лікарських засобів в умовах аптеки має зайняти належне місце серед послуг, що надаються такими закладами.

Стосовно забезпечення якості лікарських засобів доповідач зазначив, що відповідальність несуть усі учасники, які задіяні в обігу лікарських засобів. Євроінтеграційний вектор, обраний країною, ставить перед фармацевтичним сектором завдання подальшого впровадження та розвит­ку інституту Уповноваженої особи. На думку О. Клімова, громадські організації фармацевтичного напрямку мають співпрацювати з інститутом Уповноваженої особи задля створення незалежного експертного середовища, що надає таким особам належну методологічну підтримку у здійсненні професійної діяльності та сприятиме ефективному функціонуванню інституту в цілому.

З метою економії державних коштів та унеможливлення появи корупційних факторів при видачі лікарських засобів при застосуванні в умовах стаціонару, на думку О. Клімова, необхідно створити умови для поступового введення у застосування лікарських засобів, розфасованих у госпітальні упаковки. Зважаючи на комплексність завдання, слід розробити пілотний проект щодо запровадження госпітальної упаковки у визначених регіонах.

За словами О. Клімова, до 2019 р. необхідно запровадити стандарти Належної аптечної практики (Good Pharmacy Practice — GPP) як обов’язкові для аптечних закладів (аптек та їх структурних підрозділів) усіх форм власності. Такі стандарти мають відповідати рекомендаціям Всесвітньої організації охорони здоров’я та Міжнародної фармацевтичної федерації (International Pharmaceutical Federation — FIP). Як варіант запровадження GPP було запропоновано розглянути можливість імплементації основних вимог у Ліцензійні умови.

Щодо оперативного реагування на спалахи епідемії та інші надзвичайні ситуації, що потребують негайних заходів для забезпечення громадського здоров’я, Кабінет Міністрів України може запроваджувати на обмежений термін особ­ливий режим виробництва (за умови розміщення термінового замовлення з гарантією адекватної виплати виробнику), імпорту, дистрибуції, термінового перерозподілу між адміністративно-територіальними одиницями та розпорядниками коштів, видачі та клінічного застосування лікарських засобів.

Завершуючи доповідь, О. Клімов підкреслив, що актуальна проблема, яка наразі потребує вирішення та залучення досвіду міжнародних експертів ВООЗ, стосується запровадження процедури реімбурсації вартості лікарських засобів.

Підгрупа з питань відбору основних лікарських засобів

Модератор напрямку Оксана Лебега, старший технічний радник з фармаконагляду і раціонального використання лікарських засобів Проекту USAID SIAPS (System for Increase Access to Pharmaceuticals and Services) в Україні, виділила основні рекомендації підгрупи до формулювання цілей Національної політики — забезпечення населення України основними ефективними, якісними та доступними лікарськими засобами задля покращення якості лікування; підвищення доступу населення до основних лікарських засобів, які є економічно доступними як для держави, так і окремого пацієнта; раціо­нальне використання коштів державного бюджету для закупівлі лікарських засобів та надання медичних послуг; заохочення прямих іноземних інвестицій у фармацевтичний сектор галузі охорони здоров’я України з метою розробки новітніх технологій створення вітчизняних лікарських засобів, біологічних препаратів, у тому числі вакцин та сироваток, а також забезпечення застосування новітніх вітчизняних лікарських засобів у медичній практиці.

Також доповідач звернула увагу на мотивацію виробників лікарських засобів виходити на ринок України, посилення цінової конкуренції лікарських засобів задля підвищення рівня їх доступності для населення, спрощення умов закупівлі лікарських засобів за бюджетні кошти, їх розподілу між закладами охорони здоров’я та сприяння раціональному використанню лікарських засобів шляхом підвищення рівня інформованості медичних спеціалістів стосовно фармакологічних властивостей препаратів.

Ключовими напрямками, на думку доповідача, є створення системи відбору основних лікарських засобів до Національного переліку основ­них лікарських засобів (далі — Національний перелік), керуючись принципами ВООЗ та кращими міжнародними практиками із застосуванням системи оцінки технологій охорони здоров’я (Health Technology Assessment — НТА), нормативне затвердження Національного переліку єдиним переліком, який регулює забезпечення пріоритетних потреб населення в наданні медичної допомоги в закладах охорони здоров’я, створення постійно діючого дорадчого органу при Міністерстві охорони здоров’я України для здійснення оцінки порівняльної ефективності (результативності), безпеки та економічної доцільності застосування лікарських засобів з метою їх включення до Національного переліку; здійснення відбору препаратів до Національного переліку з урахуванням рівня захворюваності населення, поширеності хвороб та смертності, доказів порівняльної ефективності (результативності), безпеки та економічної доцільності застосування лікарських засобів, а також галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я та рівня фінансування медичної допомоги; щорічне оновлення Національного переліку (виключення/внесення нових лікарських засобів) за принципами відкритості процесу відбору; закупівля та/або відшкодування вартості лікарських засобів, включених до Національного переліку, за рахунок грошей платників податків (бюджетних коштів), застосування державного цінового регулювання до лікарських засобів, що включені до Національного переліку, застосування принципів оцінки медичних технологій при відборі лікарських засобів до Національного переліку, розробка та застосування Настанови з оцінки медичних технологій та Клінічних протоколів для пріоритетних захворювань на основі Національного переліку. За словами доповідача, на жаль, галузеві стандарти (уніфіковані протоколи, формуляр) не задовольняють реальну потребу у стандартизації медичної допомоги.

Також О. Лебега зауважила, що через наявність суміжних питань учасникам підгрупи з фінансування необхідно розглянути деякі пропозиції стосовно цін виробника, які варто регулювати з використання механізмів зовнішнього реферування, встановлюючи граничні оптові та роздрібні націнки. На думку спікера, лікарські засоби, які мають аналоги, повинні підлягати відповідному зовнішньому регулюванню або принципу «generic linkage» — зниження ціни для кожного наступного генеричного препарату, який реєструється з тією ж міжнародною непатентованою назвою. Було відзначено, що такий інструмент широко практикується в країнах, де запроваджена система реімбурсації.

Підгрупа з питань доступності лікарських засобів

За словами представника Асоціації виробників інноваційних ліків (АПРаД) Олексія Михайлова, основним завданням підгрупи стало забезпечення широкого доступу до якісного лікування, відповідно, й до якісних лікарських засобів, а також прозорих та рівних умов доступу до таких медикаментів.

Він зазначив, що державному регулюванню цін підлягають виключно лікарські засоби, які закуповуються або відшкодовуються за бюджетні кошти. Регулювання ціни на вільному ринку відбувається за принципами вільної конкуренції. При цьому фіксований рівень граничних оптових та роздрібних надбавок має бути обґрунтованим відповідно до економічного рівня. Також необхідно переглянути чинний розмір податку на додану вартість із зниженням його рівня для основ­них лікарських засобів.

Спікер запропонував декілька методів регулювання цін виробника на основні лікарські засоби, що закуповуються за бюджетні кошти. Зокрема, зовнішнє реферування цін для ліків зарубіжного виробництва, модель «собівартість плюс» для медикаментів вітчизняного виробниц­тва та граничне зниження ціни лікарських засобів вітчизняного та іноземного виробництва для кожного наступного зареєстрованого генеричного лікарського засобу по відношенню до оригінального або вперше зареєстрованого генерика.

Важливо підвищити інвестиційну привабливість вітчизняного ринку лікарських засобів шляхом забезпечення прозорості прийняття управлінських рішень, запровадження регуляцій, що надають рівні права оригінальним та генеричним, вітчизняним та імпортним лікарським засобам. Для цього необхідно розробити та впровадити пакет преференцій для виробників, що локалізують виробництво в Україні.

13034

На думку спікера, слід застосовувати прогресивні схеми оптимізації впливу на бюджет, в тому числі схеми розподілу ризиків, наприклад, фінансові угоди та угоди, що ґрунтуються на клінічних результатах, переговорні процедури та ін., а також запровадження механізмів демпфірування валютних коливань при здійсненні експортно-імпортних операцій щодо закупівлі/постачання лікарських засобів та активних фармацевтичних інгредієнтів (АФІ) в Україну.

Була підкреслена необхідність використання непатентованої міжнародної назви лікарських засобів для призначення та закупівлі лікарських засобів у державному секторі, запровадження прискореної реєстрації перших трьох генеричних лікарських засобів, забезпечення доступності одноджерельних лікарських засобів та включення положень Угоди TRIPS (Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights) у Національну політику забезпечення лікарськими засобами.

Підгрупа з питань раціонального застосування лікарських засобів

Модератор робочої підгрупи з питань раціонального застосування лікарських засобів Тетяна Думенко, директор Департаменту раціональної фармакотерапії та супроводження державної формулярної системи ДП «Державний експертний центр МОЗ України», зазначила, що до загальних цілей Національної політики слід віднести забезпечення доступності безпечних і ефективних, економічно доцільних лікарських засобів, що відповідають реальним потребам галузі охорони здоров’я, а також достатньої та достовірної інформації як для медичних працівників, так і для населення. Окрім того, слід впровадити ефективне та дієве управління забезпеченням лікарськими засобами в державному і приватному секторах, сприяти раціональному застосуванню лікарських засобів лікарями, провізорами та пацієнтами, впровадити системний збір та аналіз даних про потребу, застосування, показники (безпека, ефективність та якість) лікарських засобів. При цьому важлива підтримка Урядом та органами влади всіх рівнів досягнення цілей та завдань Національної політики щодо лікарських засобів, а саме розглядати впровадження такої політики як невід’ємної частини національної політики в галузі охорони здоров’я.

На думку членів робочої підгрупи, серед проблем раціонального застосування лікарських засобів можна назвати поліпрагмазію — надмірне використання великої кількості ліків для лікування одного пацієнта, у тому числі призначення протимік­робних препаратів в неадекватних дозах або для небактеріальних інфекцій, надмірне використання ін’єкційних форм за наявності більш зручних пероральних форм, недостатнє оснащення закладів охорони здоров’я, що обме­жує можливості медичного персоналу дотримуватися раціонального застосування лікарських засобів, недостатня прихильність до виконання протоколів медичної допомоги та фармаконагляду як серед лікарів, так і пацієнтів, відсутність системи моніторингу раціонального застосування лікарських засобів в лікувальних закладах, мотивації та прихильності до виписування рецептів, вплив фармкомпаній на рішення лікаря щодо призначення препаратів, поширене безвідповідальне самолікування тощо.

Задля забезпечення раціонального застосування лікарських засобів обов’язково слід включати в навчальні плани підготовки всіх медичних, у тому числі фармацевтичних працівників, принципи раціонального призначення, застосування та належного відпуску лікарських засобів на базі як до-, так і післядипломної освіти фахівців. Для цього необхідно зміцнювати систему безперервної медичної та фармацевтичної освіти в формі лекцій, конференцій, практичних та наукових семінарів, забезпечивши доступ до незалежної й об’єктивної інформації про лікарські засоби. Допомогти в цьому можуть професійні асоціації та громадські організації лікарів та/або провізорів.

Окремо Т. Думенко наголосила на необхідності включення в навчальні програми загально-освітніх шкіл та інформування широких верств населення стосовно принципів раціонального застосування ліків шляхом впровадження просвітницьких програм з питань охорони здоров’я в засоби масової інформації, в тому числі через соціальну рек­ламу. Вона підтримала думку учасників інших підгруп стосовно необхідності розробки та впровадження протоколів медичної допомоги пріоритетних хвороб та станів з урахуванням особливостей надання допомоги на різних її рівнях. Також доповідач підкреслила важливість науково-обґрунтованого та прозорого відбору лікарських засобів до Національного переліку основних лікарських засобів, а також пріоритетність фінансового забезпечення, в тому числі через систему відшкодування (реімбурсації) вартості основних лікарських засобів.

Спікер зазначила, що необхідно призначати лікарські засоби за міжнародною непатентованою назвою генерично замінних лікарських засобів та сприяти запровадженню систем електронного призначення лікарських засобів, у тому числі електронних рецептів, що забезпечить умови для результативного моніторингу раціонального застосування лікарських засобів (наприклад уникнення технічних помилок у призначеннях, запобігання дублюванню лікування).

На думку Т. Думенко, слід удосконалити існуючі протоколи провізора та розробити їх у кількості, що відповідає потребам відповідального самолікування; згідно з вимогами протоколів провізора забезпечити пацієнта необхідною інформацією стосовно коректного застосування лікарського засобу (фармацевтична опіка), протягом 3 років запровадити систему відшкодування з можливістю співплатежу пацієнта, що сприяє відповідальному застосуванню лікарських засобів, але не обмежує доступ до основних лікарських засобів, та впровадити належну аптечну практику шляхом внесення необхідних змін в Ліцензійні умови.

Підгрупа з питань дослідження та після­реєстраційного нагляду

Олена Матвєєва, співмодератор підгрупи з питань дослідження та післяреєстраційного нагляду, директор Департаменту післяреєстраційного напрямку ДП «Державний експертний центр МОЗ України», зауважила, що оперативні дослідження покликані визначати фактори, що впливають на призначення, застосування, вдосконалення закупівлі та дистрибуції лікарських засобів. Результати таких досліджень корисні для планування та проведення заходів практичного та економічного характеру, а також прийняття управлінських рішень. Крім того, оперативні дослідження допоможуть визначити раціональне споживання лікарських засобів в закладах охорони здоров’я з різним рівнем надання медичної допомоги, покращити соціальні аспекти застосування медикаментів, наприклад, недоліки самолікування та ін.

Дослідження та розробка лікарських засобів спрямовані на впровадження нових ефективних та прийнятно безпечних ліків, нових форм та технологій фармацевтичного виробництва, а також проведення фундаментальних досліджень у галузі хімії, молекулярної біології, клінічних досліджень та вакцин.

Умовами для проведення дослідження та розробки лікарських засобів, на думку членів цієї підгрупи, мають стати стимулювання виробництва біотехнологічних якісних медикаментів з відповідною вартістю, стимулювання фахівців стосовно розробки таких ліків, заохочення щодо проведення досліджень біоеквівалентності та біо­доступності.

Серед факторів, які впливають на проведення таких досліджень, О. Матвєєва назвала рівень економічного розвитку країни, науково-технічного потенціалу та вплив законодавчого поля на процеси, пов’язані з розробкою ліків.

Отже, основні цілі досягнення відповідного рівня дослідження та розробки ліків в Україні, за словами О. Матвєєвої, це — підвищення доступу населення до нових ефективних лікарських засобів з високим рівнем доказовості, покращення якості та результативності лікування, що позначиться на зниженні показників загальної смертності, захворюваності та підвищенні якості життя населення, раціональне використання державних коштів для проведення лікування та забезпечення надання медичних послуг, мотивування іноземних виробників лікарських засобів щодо виходу на ринок України, донесення доступної і зрозумілої інформації про лікарський засіб до медичних працівників.

Для цього необхідно вдосконалити наявні законодавчі та нормативно-правові акти, забезпечити належний рівень технічного та кадрового потенціалу, запровадити обов’язковий електронний документо­обіг для здійснення та проведення аналізу даних досліджень лікарських засобів, розробити ефективні комунікації між усіма зацікавленими сторонами (науковці, виробники, регулятори, експерти, медична та фармацевтична спільнота) та використовувати принципи ВООЗ і результати кращих міжнародних практик.

Підгрупа з питань регулювання обігу та забезпечення якості лікарських засобів

Віктор Чумак, віце-президент Об’єднання організацій роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості України, зазначив, що всі пропозиції до Національної політики щодо обігу лікарських засобів та регуляторної політики були надіслані експертам ВООЗ напередодні.

В. Чумак зазначив, що місія державного регулювання обігу лікарських засобів полягає у створенні і запровадженні системи нормативно-правових, нормативно-технічних, адміністративних, технічних заходів, які стосуються розробки, досліджень, виробництва, контролю якості, зберігання, оптової, роздрібної реалізації та застосування лікарських засобів, що спрямовані на забезпечення населення доступними, якісними, безпечними та ефективними лікарськими засобами, їх фізичної та економічної доступності і раціонального призначення.

Важливим питанням, на думку спікера, є визначення відповідних органів, які мають право регулювати чи впливати на ведення фармацевтичної діяльності та обігу лікарських засобів. Основні напрямки державної політики України викладені у частині «Якість лікарських засобів та система її забезпечення» розділу 4 Концепції розвитку фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я України на 2011–2020 рр. (далі — Концепція), затвердженої наказом МОЗ від 13.09.2010 р. № 769. Відповідно до українського законодавства, а саме ст. 6 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та п. 1 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. № 267 на вимоги частини 9 ст. 116 Конституції України, саме Міністерство охорони здоров’я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.

За його словами, відповідно до Закону України «Про лікарські засоби» поняття якості лікарського засобу включає 2 складові: відповідність нормам Державної Фармакопеї України та здатність задовольнити потреби споживача (пацієнта) в ході лікувального процесу. «Якість лікарського засобу — це сукупність властивостей, які надають йому здатність задовольняти споживачів відповідно до свого призначення і відповідають вимогам, встановленим законодавством», — зауважив В. Чумак, додавши, що якість лікарського засобу повинна бути забезпечена на будь-якому етапі від розробки до отримання ліків пацієнтом.

«Необхідно впроваджувати раціональне застосування лікарських засобів шляхом терапевтично доцільного й економічно ефективного призначення медичними працівниками, а також належний розподіл фармацевтичними працівниками і правильне їх застосування споживачами за допомогою подальшого розвитку формулярної системи», — наголосив В. Чумак.

За його словами, регуляторне забезпечення та нагляд за всіма видами діяльності, що пов’язані з обігом лікарських засобів, як невід’ємну частину системи охорони здоров’я має здійснювати МОЗ України через установи та організації у сфері ліцензування, акредитації медичних та фармацевтичних закладів, реєстрації та ліцензування фармацевтичної продукції, фармаконагляду тощо, які працюють на госпрозрахункових засадах, відповідно до принципів адміністративної реформи, спрямування діяльності яких належить до компетенції МОЗ України.

висновок

На завершення заходу експерти ВООЗ подякували всім учасникам за дводенну плідну діяльність та висловили свої зауваження. Так, Клаудія Габл, експерт з питань ціноутворення на лікарські засоби, привітала модераторів підгруп з плідною роботою і зазначила, що, враховуючи тривалий час, який був витрачений на розробку бачення загального документа Національної політики, все ж таки в деяких підгрупах існують певні недоліки. Зокрема, з одного боку, слід визначитися, чи буде оцінка технологій охорони здоров’я (НТА) частиною процесу прийняття управлінських рішень і якщо так, в якому обсязі вона буде проводитися та за якою моделлю. З іншого боку, слід уточнити цільове призначення оновленого Переліку основних лікарських засобів.

Вона підкреслила, що в цілому документ із вступною преамбулою має бути максимально лаконічним, отже, не слід заглиблюватися і занадто деталізувати окремі питання, адже в них можна заплутатися. Важливо вирішити питання стосовно неконтрольованого самолікування та існування надмірної кількості аптечних закладів, які мають нерівні умови діяльності на фармацевтичному ринку.

Крім того, К. Габл зауважила, що одне з найважливіших питань, яке обумовлює успішність розробки та впровадження Національної політики, — це наявність коштів. «Слід окреслити свої зобов’язання щодо коштів, які будуть витрачені в ході запровадження Національної політики. Також необхідно шукати шляхи збільшення обсягів фінансування, адже наразі коштів, що виділяються на фармацевтичну опіку в Україні, замало», — підкреслила експерт.

Важливо, щоб особи, які будуть підписувати остаточний документ, взяли на себе відповідальність та зобов’язання за виконання положень, зазначених у ньому. Слід чітко розуміти стратегічні цілі Національної політики, які допоможуть вирішити нагальні проблемні питання у сфері охорони здоров’я. Також експерт зазначила, що протягом найближчого часу внесе деякі пропозиції до моделі ціноутворення, враховуючи особливості розробленого відповідною підгрупою документа.

У свою чергу Гійом Деде, співробітник Департаменту технологій охорони здоров’я та лікарських засобів Європейського регіонального бюро ВООЗ, також подякував за активну та плідну співпрацю з боку українських учасників розробки Національної політики. Він зазначив, що в ході такої багатомісячної діяльності нині важливо внести всі пропозиції та зауваження у єдиний документ.

«Маю сподівання, що ми як міжнародні експерти надали всі необхідні для вас настанови та пропозиції, щоб ви як фахівці української системи охорони здоров’я змогли трансформувати міжнародний досвід та удосконалити законодавство задля покращення надання медичної допомоги, забезпечення лікарськими засобами та медичної галузі в цілому. Думаю, що це не остання зустріч в обговоренні та затвердженні остаточного документа», — зазначив експерт, додавши, що після узагальнення заключної версії документа Національної політики планується провести робочу зустріч з представниками інших міністерств та Уряду задля успішного його впровадження.

Зі свого боку, зазначимо, що наразі в системі охорони здоров’я існує низка невирішених проблем, які гальмують процес реформування системи медикаментозного забезпечення населення України. По-перше, в нашій країні не існує ефективної системи збору та систематизації даних щодо захворюваності населення. Мова йде про уніфіковані реєстри пацієнтів. Хоча в окремих напрямках медицини та окремих закладах охорони здоров’я такі реєстри ведуться, але це питання не вирішено на державному рівні. Без таких реєстрів оцінити реальну потребу українських пацієнтів в обсягах медичної та фармацевтичної допомоги неможливо.

По-друге, не визначена економічно обґрунтована вартість медичних та фармацевтичних послуг та лікарських засобів. Відповідно, важко оцінити обсяги їх державного фінансування для запровадження реімбурсації та страхової медицини.

Сподіваємося, що ці проблеми та шляхи їх вирішення знайдуть своє відображення у Національній політиці, адже без цих ключових аспектів усі подальші кроки не дадуть очікуваного результату.

Наше видання й надалі слідкуватиме за процесом розробки Національної політики та інформуватиме читачів про результати такої діяльності.

Євгенія Бочерикова,
фото Сергія Бека та автора
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті