Життя, присвячене фармації: до 100-річчя від дня народження Івана Максимовича Губського

Цьогоріч минає 100 років від дня народження видатного організатора фармацевтичної справи, педагога, вченого і практика Івана Максимовича Губського. З цієї нагоди 24 січня 2017 р. на базі кафедри організації і економіки фармації Національної медичної академії післядипломної освіти (НМАПО) ім. П.Л. Шупика відбулася науково-практична конференція, під час якої рідні, друзі, колеги та учні згадували життєвий та професійний шлях цієї людини, яку, без перебільшення, можна назвати гордістю української фармацевтичної спільноти.

Іван Максимович Губський народився 18 січня 1917 р. у с. Косівка Кіровоградської обл. Пі­сля закінчення семирічки він вступив до Кременчуцької фельдшерсько-акушерської школи та після її закінчення отримав право як один з найкращих учнів вступати до вищого навчального закладу. У 1940 р. з відзнакою закінчив Харківський фармацевтичний інститут та пішов до аспірантури, проте того ж року був призваний до лав Червоної армії. Велика Вітчизняна війна застала його на посаді начальника аптеки, помічника начальника з медичного постачання санітарної служби 113-го району авіабазування в білоруському місті Високо-Мозовецьке. У роки вій­ни І.М. Губський служив у військових частинах на різних посадах і перемогу зустрів у Берліні, маючи звання капітана медичної служби.

Після демобілізації він працював директором Станіславської фармацевтичної школи (1947–1949 рр.), а після ліквідації школи — керівником Кіровоградського обласного аптечного управління (1949–1956 рр.).

У 1956 р. І.М. Губського призначено начальником головного аптечного управління Міні­стерства охорони здоров’я УРСР. На цій високій посаді Іван Максимович пропрацював майже 12 років та повною мірою розкрився як видатний організатор аптечної служби державного масштабу. Він був новатором у багатьох напрямках фармації, обґрунтувавши та впровадивши в роботу низку важливих нормативів.

Саме І.М. Губський вперше в СРСР запровадив у роботі аптечної служби бригадну матеріальну відповідальність. До цього лише завідувачі аптек несли матеріальну та кримінальну відповідальність за крадіжки та нестачі товарно-матеріальних цінностей.

За пропозицією І.М. Губського було введено атестацію провізорів (з присвоєнням вищої, першої та другої кваліфікаційних категорій) та за її результатами — виплату провізорам відповідних надбавок до зарплатні. Це значно стимулювало аптечних працівників до підвищення професійних знань, спонукало до проходження курсів підвищення кваліфікації, самоосвіти тощо. На той час І.М. Губський також був фактично єдиним спеціалістом з питань обґрунтування потреб у фармацевтичних кадрах та їх підготовки.

Він став ініціатором створення центральних районних аптек, на які покладалася функція управління сільською аптечною мережею та її розвитком. Цей захід мав велике значення, оскільки підвищував статус завідувача аптеки в районі до рівня керівника районного масштабу, якому надавалося право брати участь у вирішенні всіх важливих місцевих питань.

Уперше в Радянському Союзі І.М. Губський обґрунтував потребу створення в аптечній мережі служби фармацевтичної інформації, зокрема відділу інформації в Головному аптечному управлінні, відділів інформації при аптечних складах і кабінетів інформації при поліклінічних відділеннях. Слід зазначити, що наступники Івана Максимовича активно й послідовно розвивали цю службу.

Під керівництвом цієї видатної особистості було започатковано спеціалізацію аптечної мережі. У 1961 р. у Сімферополі було відкрито першу міжлікарняну аптеку, і це стало поштовхом до подальшого створення мережі міжлікарняних аптек для обслуговування стаціонарів.

З метою механізації та автоматизації відпуску ліків аптекам, вивчення потреб населення в медикаментах було запропоновано змінити структуру аптечних складів відповідно до фармакологічної дії ліків.

І.М. Губський запропонував здійснювати планування потреб у лікарських засобах на душу населення з урахуванням рівня захворюваності замість планування на лікарняні ліжка та наявний ліжковий фонд.

Його діяльність на керівних посадах була надзвичайно результативною. На початку 60-х років минулого століття, коли всі гілки медичної галузі, у тому числі й аптечна мережа, розвивалися на основі 5-річних планів, в Україні було організовано 1260 аптек. А це стільки, скільки їх було відкрито протягом попередніх 20 років. Нові аптеки з’являлися навіть у віддалених містах і гірських селах. Налагоджувалися ділові зв’язки з підприємствами фармацевтичної промислово­сті, при цьому увага приділялася розвиткові фармацевтичних фабрик аптекоуправлінь, культивуванню лікарських рослин та їх переробці.

Зусиллями Івана Максимовича у 1960 р. було відновлено видання «Фармацевтичного журналу». У 1962 р. у співавторстві з доцентом Мартою Литвиненко з Харківського фармацевтичного інституту видано перший в СРСР підручник українською мовою «Організація і економіка фармацевтичної справи».

Велику роботу І.М. Губський провів зі створення Наукового товариства фармацевтів Української РСР, головою правління якого він був протягом 1958–1972 рр. Під його керівництвом на обласному та республіканському рівні регулярно проводились конференції, які наповнювали новим змістом професійне життя аптечних працівників. З 1963 р. розпочато традицію регулярного проведення З’їзду фармацевтичних працівників кожні 5 років.

Однією з основних вимог І.М. Губського в процесі підготовки кінцевого розпорядження з того чи іншого питання було обговорення проектів документів з представниками практичної фармації, що надавало можливість вдало поєднати наукову розробку з практичними потребами аптек, ефективно їх впроваджувати, зробивши максимально зрозумілими для аптечних працівників.

07508

У 1968 р. Іван Максимович перейшов на роботу до Київського інституту удосконалення лікарів. Завдяки його активній діяльності вже за 3 роки наказом МОЗ УРСР курс з організації фармації було реорганізовано в кафедру організації та економіки фармації. Як практик він розумів, що саме в цьому напрямку важливим є пі­слядипломне удосконалення провізорів, і саме тут він сповна використав напрацьований багаж знань з практичної діяльності. За його співавторства було впроваджено низку нових програм для системи післядипломної освіти, у тому числі з урахуванням спеціалізації курсантів (організатори, технологи, аналітики).

Однією з улюблених справ Івана Максимовича було збирання матеріалів та антикварних речей, що безпосередньо стосувалися історії аптечної справи. Саме тому він став ідейним натхненником аптеки-музею в Києві, ініціювавши у 1970 р. створення при республіканському науково-практичному товаристві спеціальної комісії та домігшись виділення необхідних коштів. З 1988 р. аптека-музей почала працювати. До її експозиції Іван Максимович передав зібрання номерів «Фармацевтичного журналу» з домашньої бібліотеки.

І.М. Губський — автор близько 150 наукових робіт та дисертації «Етапи і перспективи розвитку аптечної справи в УРСР», за яку отримав у 1964 р. науковий ступінь кандидата фармацевтичних наук. За свою професійну діяльність та участь у Великій Вітчизняній війні він був нагороджений 3 орденами та 9 медалями.

Він відійшов у вічність 17 червня 1997 р. Проте справа цієї видатної людини не забута — її продовжують численні учні Івана Максимовича, які зберігають пам’ять про Вчителя у своєму серці.

Допоки живе пам’ять про людину, доти вона серед нас

Зі вступним словом до присутніх звернувся Микола Пономаренко, професор, завідувач кафедри організації і економіки фармації НМАПО ім. П.Л. Шупика, акцентувавши увагу на життєвому шляху та вагомому внеску І.М. Губського в розвиток фармацевтичної справи.

За словами Дмитра Волоха, професора кафедри організації та економіки фармації Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, І.М. Губський був талановитим організатором, великим керівником та зробив чималий внесок у розвиток його професійної стежини.

Михайло Сятиня, доктор фармацевтичних наук, професор, завідувач кафедри організації та економіки фармації Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, наголосив на необхідності збереження традицій талановитих діячів фармації.

Важливу роль створеної І.М. Губським кафед­ри організації і економіки фармації Київського інституту удосконалення лікарів у розвит­ку аптечної справи висвітлила Раїса Коритнюк, доктор фармацевтичних наук, професор кафед­ри фармацевтичної технології і біофармації НМАПО ім. П.Л. Шупика.

Олена Гриценко, доктор фармацевтичних наук, професор, згадала Івана Максимовича як незабутню особистість, талановитого педагога та доброзичливого колегу.

Під час науково-практичної конференції своїми теплими спогадами про І.М. Губського поділилися Володимир Семенюк, заслужений працівник охорони здоров’я, провізор вищої категорії, заслужений майстер народної творчості; Валентина Бенедь, старший лаборант кафедри організації і економіки фармації НМАПО ім. П.Л. Шупика.

Усі присутні згадували Івана Максимовича не лише як вченого і професіонала своєї справи, вірного колегу, талановитого лідера, але й як світлу та чесну особистість, завжди готову прийти на допомогу. Вони відзначали його дивовижну делікатність, скромність, неконфліктність навіть у складних життєвих ситуаціях.

В І.М. Губському поєднувалися прекрасні риси: вміння продукувати ідеї та впроваджувати їх в практичну роботу. Він часто повторював колегам та учням, що цінність працівника не тільки в тому, щоб розпочати справу, а і в тому, щоб довести розпочате до кінця.

У рамках заходу Володимир Борищук, кандидат фармацевтичних наук, доцент кафед­ри організації і економіки фармації НМАПО ім. П.Л. Шупика, академік Української академії наук, презентував книгу спогадів про І.М. Губського, присвячену 100-річчю з дня його народ­ження: «По суті, це свято пам’яті і особлива позначка в календарі історії нашої фармації. Якою була мета створення книги спогадів? По-перше, це увіковічення пам’яті видатного науковця і організатора, славного сина України. По-друге, бажання всіх, хто взяв участь у створенні книги, розповісти про людську велич цієї особистості, його високі чесноти, які нетлінні з роками і які залишаються джерелом натхнення і моралі. По-третє, визнання його таланту керівника, організатора, вченого. Усе це мотивуватиме сучасних фармацевтичних працівників, науковців та практиків брати за зразок життєву позицію, наукові і професійні якості І.М. Губського, вони мають наслідувати у своїй діяльності Івана Максимовича. Ми повинні привернути увагу сучасників до залишеної ним спадщини. Наша книга — це і розповідь про події та факти життя фармацевтичної спільноти того періоду, про унікальний навчальний заклад національного значення — НМАПО ім. П.Л. Шупика, — де в повній мірі розкрився талант І.М. Губського як науковця і педагога, про вчених цього закладу. Організована ним кафедра, без перебільшення, стала науково-практичним центром, де народжуються нові наукові ідеї, виконуються наукові роботи щодо обґрунтування подальшого розвитку аптечної справи в Україні, досліджується історія галузі та вшановуються її видатні особистості».

За словами В.О. Борищука, Іван Максимович брав на себе відповідальність та часто приймав непрості рішення. Для цього, окрім таланту, потрібна була чимала мужність. Його не пам’ятали розгубленим у складних ситуаціях, він завжди був зібраним, а його рішення — виваженими та обґрунтованими. І.М. Губський був вимогливим керівником, проте ніколи не примушував підлеглих, а навчав їх відданості справі та відповідальності. Він завжди помічав успіхи працівників та не акцентував уваги на їхніх прорахунках. Іван Максимович безмежно любив та цінував свою родину — дружину, доньку, зятя та онука.

Зазначимо, що в заході взяли участь і рідні І.М. Губського: донька Неля Губська, онук Юрій Цирульнєв та правнуки Андрій і Олександр. Вони щиро подякували присутнім за збереження пам’яті про надзвичайно дорогу для них людину.

Підсумовуючи, варто зазначити, що спадщина І.М. Губського не втрачає своєї актуальності й цінності й на сучасному етапі розвитку фармацевтичної галузі. Сьогодні, коли йде, по суті, знецінювання провізорської спеціальності, коли фармацевти перетворюються на працівників торгівлі, доцільно заново звернутися до розробок І.М. Губського щодо вдосконалення фармацевтичної освіти. На жаль, величину постаті починаєш розуміти лише тоді, коли людини вже немає поруч. Проте його безцінна спадщина має бути збережена для нинішнього і наступних поколінь фармацевтичних працівників.

Ганна Барміна
за матеріалами книги
«Видатні організатори фармації.
Іван Максимович Губський»,
фото автора та з архіву родини І.М. Губського
Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!

Коментарі

Коментарі до цього матеріалу відсутні. Прокоментуйте першим

Добавить свой

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*

Останні новини та статті