Сезон–2017 розпочато, або Один в полі не воїн: характерна ознака поточного етапу громадської активності — міждисциплінарна консолідація на надгалузевому рівні

ЗВЕРНЕННЯ УЧАСНИКІВ ЗАСІДАННЯ З РОЗГЛЯДУ СТАНУ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

10 березня 2017 р. за ініціативою Українського сою­зу промисловців і підприємців (УСПП), Об’єднання організацій роботодавців України (ООРУ), Федерації роботодавців України (ФРУ), Національної академії медичних наук (НАМН) України, Української асоціації сприяння охороні здоров’я населення, Профспілки працівників охорони здоров’я України, Ліги страхових організацій України, фахових лікарських товариств відбулося засідання з розгляду стану національної системи охорони здоров’я. Було зроблено висновок, що вона переживає глибоку кризу, яка може перерости в національну катастрофу, особливо враховуючи реалії сьогодення: війну на Сході, політичну та економічну нестабільність. Після проголошення незалежності в Україні спостерігається безпрецедентний демографічний спад. Темпи скорочення чисельності населення в Україні є найвищими у Європі. Внаслідок переважно низьких показників народжуваності така тенденція швидко змінює віковий склад населення — питома вага громадян середнього та похилого віку зростає. Захворюваність на неінфекційні хвороби та смертність призводять до скорочення чисельності осіб праце­здатного віку, перш за все чоловіків, що загрожує серйозними соціально-економічними наслідками. За даними Європейського регіонального бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), середня тривалість життя в Україні на 5 років нижча, ніж у Європейському регіоні, і на 9 років нижча, ніж у країнах Європейського Союзу. Порівняно з країнами Європи смертність населення в Україні практично вдвічі вища (у 2014 р. — 14,7 випадка на 1000 населення проти 6,7 в країнах — членах ЄС). При цьому смертність від серцево-судинних захворювань є однією з найвищих у світі та становить 67,3% у структурі загальної смертності, а смертність від онкологічних захворювань — 13,3%. Фактично, ці два класи хвороб визначають 80% щорічних втрат населення України. За роки незалежності Україна втратила понад 6,5 млн населення. За станом здоров’я громадян Україна посідає одне з найнижчих рейтингових місць у Європейському регіоні, а в світі — 99-те місці серед 145 взятих для оцінки країн. Тенденції демографічного спаду суттєво поглиблюються посиленням трудової міграції. Українські трудові мігранти становлять найбільшу частку осіб з вищою освітою серед усіх довгострокових мігрантів в країнах Європи. Близько мільйона осіб працюють зараз в Польщі, і в 2017 р. вона готова прийняти ще стільки. Близько 350 тис. фахівців виїхали до Угорщини, за рахунок українців власні кадрові проблеми вирішує Білорусь. За останні роки держава втратила понад 20 тис. молодих вчених. За таких обставин проводити нагальні реформи, домагатися сталого економічного розвит­ку, захищати та розбудовувати країну незабаром буде нікому. Здоров’я є фундаментальною складовою якості життя населення. Між станом суспільного здоров’я й економічними показниками є прямий взаємозв’язок. Несприятлива економічна ситуація, як правило, зумовлює погіршення здоров’я населення, а незадовільний стан здоров’я, у свою чергу, негативно позначається на продуктивності праці й багатьох макроекономічних показниках. Необхідність визначення основних напрямків розвитку національної системи охорони здоров’я викликана не просто рівнем захворюваності, смертності чи інвалідності, а зумовлена реальними соціально-економічними труднощами, зокрема структурними змінами в економіці, зниженням платоспроможності та якості життя громадян, негативними тенденціями в демографічній ситуації, незадовільним станом здоров’я населення, несприятливою екологічною ситуацією. Руйнівні наслідки несе безсистемне, фрагментарне, науково необґрунтоване реформування системи охорони здоров’я. Урядові рішення з питань реформи галузі ухвалюються всупереч Конституції України та законодавству України, без відповідного громадського обговорення та належного погодження соціальними партнерами. Урядом ігноруються виконання судових рішень щодо відновлення ліквідованої Держсанепідслужби України та недопущення скорочення ліжкового фонду. В країні не узагальнюється та не аналізується інформація про стан здоров’я населення з визначенням основних чинників, що його формують, ризиків для життя в різних сферах життєдіяльності. Безпрецедентно знижений рівень якості управління в сфері охорони здоров’я. Міністерство охорони здоров’я, центральний орган виконавчої влади в сфері медицини, не виконує своїх функцій координації діяльності системи охорони здоров’я. Воно втратило зворотній зв’язок з медичною громадськістю, експертним та науковим середовищем, населенням, не готове до професійного та відповідального діалогу з людьми. Особливої гостроти за умови катастрофічного недофінансування галузі набули проблеми доступу до якісних медичних послуг, рівності людей при їх отриманні, незадовільного забезпечення лікарськими та медичними засобами, низької заробітної плати працівників у системі охорони здоров’я. Експертне середовище вважає, що використання суто ринкової моделі в нинішніх умовах в Україні має високий ступінь ризику, може призвести до того, що більша частина населення не зможе отримати медичну допомогу. Особливо це стосується таких соціально незахищених верств населення, як особи літнього віку, інваліди, діти, оскільки це групи з найменшими доходами, але найбільшими потребами в медичному обслуговуванні. Отже, оптимальною видається соціально-страхова модель з багатоканальною системою фінансування, оскільки в умовах дефіциту державного бюджету і низьких доходів населення необхідно використовувати всі можливі джерела залучення коштів. Виходячи з вищенаведеного, наполегливо пропонуємо: 1. Провести спеціальне засідання Кабінету Міністрів України щодо розгляду стану системи охорони здоров’я населення за даним зверненням за участю урядовців, народних депутатів, представників науково-експертного громадського середовища, роботодавців та профспілок. 2. Створити при Кабінеті Міністрів України експертну раду за участю урядовців, народних депутатів, експертно-ділової громади, організацій роботодавців та профспілок для розробки Національної стратегії розвитку системи охорони здоров’я України. Метою Стратегії має бути створення політичних, економічних, правових та управлінських механізмів реалізації конституційних прав громадян на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Тому в Стратегії мають бути закладені механізми керівництва розвитком національної системи охорони здоров’я:

• формування національної політики в галузі охорони здоров’я з визначенням мети, першочергових завдань та основних напрямків розвитку;
• підготовка національних детальних програм на основі стратегій та планів, які мають чітку мету і завдання, передбачають технології, кадрові ресурси, інфраструктуру, джерела фінансування і терміни, що необхідні для реалізації через уніфіковану систему охорони здоров’я;
• програмне бюджетування як пріоритетний розподіл ресурсів охорони здоров’я;
• розробка генерального плану дій, який виникає на основі широкого програмування та програмного бюджетування з визначенням стратегій, яких необхідно дотримуватися, а також основних напрямків, які мають бути реалізовані в секторі охорони здоров’я та інших секторах;
• постійний моніторинг виконання стратегій розвитку та практичних програм у галузі охорони здоров’я задля постійного покращення їх ефективності та дієвості.

3. Внести на розгляд Верховної Ради України узгоджений із соціальними партнерами законопроект «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування», прийняття якого має створити умови для рівності, доступності та справедливості для громадян при отриманні медичної допомоги. 4. Невідкладно внести зміни до Закону Украї­ни « Про Державний бюджет України на 2017 рік» в частині:

• збільшення обсягу медичної субвенції у 2017 р. для покриття дефіциту коштів фонду оплати праці закладів охорони здоров’я;
• збільшення видатків на Національну академію медичних наук України для проведення фундаментальних і науково-практичних досліджень та оплати праці працівників державних установ НАМН України.

5. У ході проведення адміністративної реформи чітко розмежувати повноваження, обов’язки та міру відповідальності місцевих та центральних органів виконавчої влади в управлінні системою охорони здоров’я. 6. Доручити Міністерству охорони здо­­ров’я України провести ґрунтовний всебічний соціальний економічний аналіз стану системи охорони здоров’я з урахуванням попередніх реформ у пілотних регіонах та на підставі математичного аналізу й індикативного планування спрогнозувати очікувані результати та можливі ризики. Забезпечити щорічну підготовку Національної доповіді про стан охорони здоров’я населення України. 7. Створити необхідні передумови для участі громадян, представників медичних асоціації, організацій роботодавців, професійних спілок для участі в розбудові національної системи охорони здоров’я, створити належне громадянське підґрунтя для успішного проведення реформ. Ми переконані, що реалізація трансформаційних змін у політичному, соціальному та економічному житті України є нагальною необхідністю, що лише широкий суспільний діалог дозволить відпрацювати найкращу модель національної системи охорони здоров’я та втілити її в життя.

10 березня 2017 р. м. Київ

Президент УСПП, голова ООРУ А.К. Кінах Голова Української федерації роботодавців охорони здоров’я В.В. Загородній Президент НАМН України, академік НАМН України В.І. Цимбалюк Директор ДУ «Інститут громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва НАМН України», академік НАМН України А.М. Сердюк Директор ДУ «Інститут серця МОЗ України», член-кореспондент НАМН України Б.М. Тодуров Член-кореспондент НАМН України М.Є. Поліщук Президент Ліги страхових організацій О.Ф. Філонюк Голова Профспілки працівників охорони здоров’я України В.М. Коваль Голова Ради київського відділення ГО «Українська асоціація сприяння охороні здоров’я населення» П.М. Клименко