Партнерство з роботодавцями як стратегічний ресурс розвитку НФаУ

Так само традиційно представники НФаУ беруть участь у науково-практичній програмі виставки, оприлюднюючи досвід ВНЗ у вирішенні актуальних завдань вищої школи. У даній статті ми ознайомимо читача з доповіддю професора Алли Котвіцької, першого проректора НФаУ, заслуженого діяча науки і техніки України «Партнерство з роботодавцями як стратегічний ресурс розвитку Національного фармацевтичного університету».

У програмі нинішньої виставки «Сучасні заклади освіти–2017» відбулися:

• презентація закладів освіти України, зарубіжних навчальних закладів та міжнародних представництв;
• презентація досвіду співпраці із зарубіжними освітніми закладами, практики реалізації спільних освітніх і науково-технічних проектів;
• презентація наукової та науково-технічної діяльності закладів освіти й наукових установ;
• демонстрація електронних навчально-методичних комплексів, рейтингових систем, меб­лів, обладнання, продуктів, програм та рішень для системи освіти;
• проведення науково-практичних конференцій, семінарів, презентацій, майстер-класів;
• конкурси для навчальних закладів, підприємств, школярів та здобувачів вищої освіти;
• інформаційні заходи щодо вступної кампанії в Україні та за кордоном.

Актуальна нині тема — робота й освіта за кордоном. Але чи справді українці хочуть жити та працювати за кордоном? Поставивши це питання руба, професор А. Котвіцька оприлюднила промовисті (і, відверто кажучи, невтішні) дані: нині за кордоном проживають і працюють близько 3 млн українців.

Водночас, за даними компанії HeadHunter, понад 90% українських фахівців з вищою освітою мають чіткий намір емігрувати або ж розглядають перспективи працевлаштування за кордоном. Тож не дивно, що у 2015/16 навчальному році за кордоном навчалося щонайменше 68 тис. українських громадян.

Основні тенденції у працевлаштуванні українських лікарів та фармацевтів за кордоном доповідач охарактеризувала даними Всеукраїнського лікарського товариства, згідно з якими протягом 2016 р. з України виїхало щонайменше 7 тис. лікарів. Ще б пак! Заробітна плата сімейного лікаря, наприклад, у Польщі становить 8 тис. злотих на місяць (майже 53 тис. грн.).

Причому для українських лікарів можливість працевлаштування в медичних закладах Польщі обмежується, фактично, лише одним — обов’язковим проходженням відповідної процедури нострифікації.

Тим часом, за даними http://ua.trud.com, в Україні за рівнем заробітної плати на посаді фармацевта лідирують Київська та Херсонська області. Аптечні заклади у цих регіонах пропонують фармацевтам заробітну плату в розмірі близько 6 тис. грн. Вакансій у вітчизняній фармацевтичній галузі не бракує: станом на кінець лютого поточного року за фахом «фармацевт» в Україні відкрито 397 вакансій. 34,8% відкритих вакансій «оголошують» заробітну плату у діапазоні від 6700 до 8900 грн., 34% — від 4500 до 6700 грн., а майже третина — до 4500 грн. Однак не завж­ди випускники ВНЗ влаштовуються за фахом. «Тому ми відстежуємо, як працевлаштовані наші випускники, для того, щоб розуміти, яку складову ми маємо посилити, щоб змінити формат підготовки для підвищення її якості тощо, — підкреслила доповідач. — НФаУ протягом усіх років своєї діяльності завжди вивчав міжнародний досвід та імплементував його у свої освітні програми, навчальні плани. Ми можемо стверджувати, що наші освітні плани відповідають міжнародному досвіду в підготовці фахівців фармації».

Сьогодні у країнах Європи діють фармацевтичні факультети: у Франції — 24, у Великобританії — 19, у Німеччині — 16, в Іспанії — 15, у Бельгії — 10, у Польщі — 10. Практично всюди підготовка фармацевтичного фахівця здійснюється за програмою наскрізної магістратури. З набуттям чинності Законом України «Про вищу освіту» ст. 5 проголошує, що «ступінь магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування здобувається на основі повної загальної середньої освіти». Таким чином, провізор має бути підготовлений у термін 5 років через наскрізну підготовку, що дозволяє з першого по п’ятий курс формувати такі навички та давати такі знання, які відповідають вимогам роботодавця, ринку праці.

«У наші навчальні плани внесені відповідні зміни, тепер підготовка фахівця передбачає дві складові: обов’язкову (75%) та варіативну (25%), — відзначила А. Котвіцька. — Саме за рахунок варіативної складової відбувається поглиблення фармацевтичних знань, вони набувають прикладного характеру. Внаслідок цього і виникають особливості освіти в тому чи іншому ВНЗ. Не забуваймо, що сучасні реалії висувають до провізора низку компетенцій. Це фахівець, який здатен приймати рішення та нести за них відповідальність, мати економічне мислення, володіти навичками управлінської роботи. Провізор повинен мати ґрунтовну теоретичну та практичну підготовку, вміти користуватися інформаційними технологіями, знати мови, бути стресостійким і адаптативним. Тому у планах підготовки провізорів передбачені вивчення психології, форм та методів надання фармацевтичної опіки, інших дисциплін, покликаних реалізувати комплексний підхід до формування сучасного фахівця».

Єдиним шляхом підвищення якості освіти та зменшення розриву між практичною та теоретичною підготовкою фахівця є тісна співпраця ВНЗ та роботодавця. Саме роботодавець є тією складовою навчального процесу, яка забезпечує і зміст освіти, і робочі місця для випускників.

Розглядаючи міжнародний досвід співпраці роботодавців та ВНЗ, професор А. Котвіцька зауважила, що в розвинених державах залучення роботодавців до освіти стимулюється низкою фінансових механізмів. Серед них:

• встановлення обов’язкових внесків до фондів професійного навчання;
• надання преференцій компаніям, які інвестують у людський капітал;
• надання податкових кредитів тощо.

Зокрема, у Німеччині в цій царині діє «дуальна система», що базується на державно-приватній взаємодії та делегуванні коаліції бізнесу та школи відповідальності за навчальні плани та оцінку якості знань. Ця система передбачає, що в підготовці молодих фахівців беруть участь навчальний заклад та навчальне підприємство. У ВНЗ здобувач вищої світи отримує базові теоретичні знання. Потім проходить практику на підприємстві, яке заздалегідь уклало з університетом угоду про співпрацю. Врешті фахівець виконує роботу, пов’язану з обраною спеціальністю, а його праця оплачується підприємством. Німецька модель має серйозний фундамент, який серед іншого включає:

• законодавчу базу, що вимагає інвестувати в підготовку нових найманих працівників;
• механізм фінансування на основі поєднання федеральних, регіональних та бізнесових витрат;
• потенціал для проведення аналізу роботи та розробки навчальних програм тощо.

Повертаючись до вітчизняних реалій, оратор окреслила контрапункти нормативного регулювання в галузі вищої освіти України у контексті співпраці ВНЗ із роботодавцями в питаннях підготовки фахівців. Статті Закону України «Про вищу освіту», насамперед 10, 21, 72, декларують участь роботодавців, зокрема, у:

• розробці стандартів вищої освіти;
• експертному оцінюванні якості освіти;
• формуванні держзамовлення.

Модель співпраці НФаУ з практичною фармацією стосовно змісту освіти може базуватися на кількох «китах»:

• визначення актуальних спеціальностей на ринку праці з позиції роботодавців;
• формування освітніх програм, стандартів освіти;
• розробка змісту вибіркової складової програм підготовки;
• експертиза якості підготовки випускників (держатестація);
• участь роботодавців у роботі експертних комісій (акредитація ВНЗ).

«ВНЗ має здійснювати маркетингові дослідження ринку праці щодо визначення потреб у фахівцях та будувати партнерські стосунки з роботодавцями стосовно їх підготовки. НФаУ готує спеціалістів з урахуванням побажань та рекомендацій роботодавців, вони долучені до формування стандартів. В університеті були розроблені електронні форми для опитування фармацевтичних компаній. Це було не стільки аудитування, скільки необхідність, зумовлена розробкою стандарту для спеціальності «Фармація». Ми надавали фрагменти навчального плану, а наші колеги, представники практичної фармації, аналізували їх та визначали ті дисципліни, які, з їх точки зору, є зайвими у навчальному плані або ж поданими у недостатньому обсязі. Можу вас запевнити: ми реалізували це. Перший курс навчається за новим навчальним планом. А у подальшому ми плануємо зробити такий формат вивчення думки роботодавців традиційним, тоді матимемо більший ефект від партнерства ВНЗ та роботодавців», — наголосила доповідач.

Основними формами співпраці НФаУ та роботодавців у межах освітнього процесу можуть бути визначені наступні:

• організація практик та стажувань на підприємствах;
• організація на базі підприємств курсів підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників;
• участь фахівців-практиків у проведенні занять;
• участь в екзаменаційних комісіях з атестації;
• керівництво курсовими (дипломними) роботами;
• участь роботодавців у профорієнтаційній роботі.

«З 2015 р. у НФаУ практичні заняття для студентів першого курсу проводяться в умовах майбутнього місця роботи під безпосереднім керівництвом викладача кафедри. Це сприяє інтенсивному ознайомленню з аспектами майбутньої діяльності, формуванню осмисленого ставлення до дисциплін, що вивчаються, та до основ фахової діяльності, формуванню поваги до професії. Крім того, за результатами практики у НФаУ проводиться конференція, до якої залучаються, зокрема, й керівники баз практик. З 2014 р. конференція отримала статус науково-практичної й набула суттєвої наукової складової. Протягом 2009–2017 рр. проведено 9 конференцій, у кожній щорічно брали участь близько 20 учасників — представників практичної фармації. Крім того, роботодавці долучаються до навчального процесу: читають лекції та проводять семінарські заняття й тренінги, on-line та виїзні співбесіди із здобувачами вищої освіти, беруть участь у соціологічних дослідженнях», — підкреслила доповідач.

Професор А. Котвіцька детально розповіла про досвід співпраці НФаУ та роботодавців стосовно працевлаштування випускників. З 2011 р. у НФаУ щорічно відбувається Ярмарок вакансій — спеціалізований соціально орієнтований проект. Захід допомагає здобувачам вищої освіти та випускникам підготуватися до початку професійної діяльності, отримати інформацію про компанії, дізнатися про вакансії та вимоги роботодавців, поспілкуватися з роботодавцями, знайти відповідне місце практики та роботу — тимчасову або постійну. Компанії ж мають нагоду інформувати здобувачів вищої освіти про свою діяльність, заповнити поточні і перспективні вакансії, скласти уявлення про якість підготовки фахівців у НФаУ, ознайомитися з новими спеціальностями університету.

«Сьогодні ми маємо проблеми зі спеціальностями «Фармація» та «Промислова фармація», — зауважила перший проректор НФаУ. — Ці дві спеціальності об’єднали в одну. Ми звернулися до громадських організацій, студентства, роботодавців з проханням, щоб вони висловили свою думку з цього приводу. 22 березня це питання обговорювалося на парламентських слуханнях. Не можуть ВНЗ набирати на перший курс здобувачів вищої освіти за цією дивною спеціальністю, адже з цим дипломом випускникові неможливо буде ні за кордоном, ні в Україні працевлаштуватися. Ми переконані, що разом вирішимо це питання і будемо здійснювати підготовку класичного провізора — для роботи в аптеці та фахівців інженерного напряму, яких потребує наша фармацевтична промисловість».

Вимогою часу для ВНЗ сьогодні є формування ради роботодавців. Діяльність цього дорадчого органу сприятиме забезпеченню високої якості професійної підготовки фахівців на основі комплексного співробітництва університету із зацікавленими підприємствами й організаціями шляхом об’єднання інтелектуального потенціалу, матеріальних, фінансових і корпоративних ресурсів партнерів.

На завершення доповіді професор А. Котвіцька підсумувала: «Переконана, що розвиток партнерства бізнесу та вищих навчальних закладів сприятиме підвищенню якості підготовки фахівців, у чому зацікавлені як перші, так і другі, а розбудова такої співпраці сприятиме поліпшенню іміджу України на міжнародному ринку освітніх послуг».

Бажаєте завжди бути в курсі останніх новин фармацевтичної галузі?
Тоді підписуйтесь на «Щотижневик АПТЕКА» в соціальних мережах!